Ти знову йдеш... приходять зимні ночі...
Святе порожнім не буває - знаєш сам...
Душа до відстаней звикає неохоче...
Печеться на дорогу круасан...
В заплічнику чекають документи,
До них складу молитву в добру путь.
Злегка обіймеш - зайві сантименти...
Вертаються туди, де завжди ждуть...
Завія-подруга дороги замітає.
Блаженна, думає, що в силі зупинить.
Моя душа уже в таксі сідає:
Нема душі - то й серце не болить.
І знов живем на відстані WhatsAppa
В добу живих комп'ютерних мереж,
Побачить зможу... як би обійняти...
І приголубити тебе не зможу теж...
Минають дні, в чеканні, наче роки...
Моя душа вертає на поріг -
Лунають в коридорі рідні кроки -
І сніг розлуки струшує із ніг.
