Як ти витравлював любов!
Як ти душив її руками!
Вона верталась знов і знов...
Ти виганяв її...Снігами...
Вона плелась в морозні дні
Під завивання хуртовини.
А ти її на білім тлі
Штовхав у чорну домовину.
Як ти її... ні, не любив,
А розпинав на перехресті.
Ти сам в собі її губив
Без сорому, жалю і честі.
Яким ти ядом обливав
Тендітно-ніжне її тіло.
А потім міцно обіймав,
Коли її від ран боліло.
Як ти витравлював любов!
Як попирав її ногами!
Ні Бога чув, ні молитов,
Загинула під небесами.
