Невпинно життя пролітає:
Ще вчора були молодята,
А ось і за сорок минає,
В колисках пищать внученята.
Та клопоти раптом в онука –
Бабусю в лікарню збирати,
У ту, що і мама (от штука!)
Ходила сестру купувати.
Сміється дідусь молодечо,
А зять йому нишком моргає:
«Що, діду, ви той іще МАЧО!
Бабуся дитинку чекає!»
Три доньки дорослі – як квітки!
Велика сім’я розрослася.
А скільки ще того там віку?
Синочка ще треба для щастя!
ах-ах!) нещодавно зустріла десь в неті: «40 - це такий дивний вік, коли одна твоя подруга чекає онука, а інша - вагітна». а можна і це все в одному наборі
Наші Україночки красуні і дорідні жіночки повинні народжувати покоління українських козаків запорожців, словянської крові.
То це Богині.
А не виношувати чужий плід.
На цю тему в мене є 1000 заперечень, доказів, прикладів (власних і чужих). Але сперечатися не буду! Ви придумали собі гасло,бо Вас особисто ця тема стосувалась у найкращих проявах (я сподіваюсь).
Життя надто складне, щоб бути переконаним у якихось гаслах.
Дякую за діалог.
Катерино, дякую. Насправді, вправляючись в гуморі, думала про Ваші шедеври. Я не бачу гумор так, як Ви, "по-смішному", тому вийшло "життєво". Але в житті теж усяке буває...
Как мило, радостно и красиво!!!))
Но в 40 - это еще цветущая женщина, хоть и может являться для малышей бабушкой!)))
СЧАСТЬЯ ЭТОЙ БОГОМ ХРАНИМОЙ СЕМЬЕ!!! Много ЛЮБВИ И ПРИЯТНЫХ ХЛОПОТОВ! ДА ХРАНИТ ВАС БОГ!
Кто знает?..., если б я выбрала ТОГО человека для своей жизни, сколько раз я смогла бы еще стать мамой после 40?)))))
ЭТО ВСЕГДА ПРИЯТНО, хоть может и неожиданно?))))