Робили ж, наче, до пуття,
Були крилаті наші мрії !
Та гине все у небуття́ !
Спеко́тне сонце розігріє,
Дніпро в баю́ру обміліє
Й не допоможе каяття́...
Робили ж, наче, до пуття,
Були крилаті наші мрії ...
Яке чудове майбуття́ -
Життя прожити в протига́зі,
Вмирати в невгамовній спразі
Та проклинать таке буття !
Робили ж, наче, до пуття...
Пані Надіє, в якійсь літературі вичитав,
що такий прийом побудови вірша, як рондель - це інструмент придворних поетів, який тільки й годиться для вихвалювання свого сеньйора, чи короля, що він малоінформативний, бо п'ять рядочкій з тринадцяти - це обов'язкові повтори.
Спробував написати рондель на актуальну, болючу тему.
Маю такий результат.
Щиро вдячний за такий теплий коментар, дуже радий, що вірш Вам сподобався.
Чудова, зворушлива лірика, яка нікого не залишає байдужим!
Дуже важко дивитися коли Дніпро влітку починає цвісти. Дуже шкода що не чистять воду, дно, береги. А ще недавно до електросанцій вода в Дніпрі була на 2-3 метри прозорою. Знайомий розповідає як пив воду з річки і все було гаразд.
Родвін відповів на коментар Капелька, 19.06.2021 - 22:01
Дякую добродію за такий небайдужий і глибокий коментар.
Пив і я воду з Прип'яті, правда мама лупцювала.
Болить за всю воду, яка нас оточує, і на землі і під землею. В дитинстві стільки було навкруги джерел... Де вони ?!
А Либідь ? Нема де коня в Либіді напоїти...
А з річечки Родвіна, в селі воду черпали як з колодязя, пили, не кип'ятили їсти готували. Зараз її відгородили ві Прип'яті дамбою, щоб не несла радіаційне забруднення ...
Актуальна тема. Я дуже люблю природу то ж щоразу бачу занепад всього: величезні дуби вирізують, а сухостій падає на дороги, була широка річка - став один очерет, купатися ніде та й страшно, бо висипка у дітей від того купання. На полях самосій - сосни в мій ріст. То на що надіятися далі?
Страшно, коли підходиш до озера, де, ще торік, купався, а зараз ... Боюсь, що не тільки онукам, а й нам дістанеться. Дякую за відгук ! Доброго Вам здоров'я ! Хай щастить !
Були часи - ми наступали семимильними кроками на природу, як було постановлено на з'зді партії товаришем хрущовим... Тепер природа наступає дванадцятимильними на нас. Життя - це боротьба зі змінним успіхом!
На моїй рам'яті.
Осушили болота. Моя Родвіна з річки перетворилась на річечку.
Спрямили русло Прип'яті - сотні гектарів осушених земель, з травою до пояса перетворились на поля, непридатні для використання, через нерівний рельєф.
Поставили на городі атомну станцію - зникла вода в колодязях.
Поклали природу на лопатки, а вона підніматись не хоче. НЕ МОЖЕ.
Дякую за відгук.
Дякую за візит, пані Світлано.
Дякую Вам за Ваші майстерні світлі ліричні вірші.
Дякую за відгук.
Не буду на ніч чіпати наболілу тему.
Хай Вам насняться гарні сни.
Пані Галино, доброго ранку !
Дякую за візит на мою сторінку.
Дякую за ТАКІ ДОБРІ СЛОВА оцінки.
Прочитав вірш Ярослава Штуки "Чорні пустелі",
автор зачепив за живе, слова ще
довго крутились в голові, злилися з моїми думками і вилились в цей вірш.
Значить, щось ми не доробили, коли екологія тріщить по швах! Дуже актуальний твір, давно пора бити у всі дзвони, бо природні катаклізми нам про це нагадають!
Доброго Вам ранку, пані Катерино !
Радий, що вірш сподобався, я дуже ціную Вашу думку. Дякую.
Так, екологія тріщить. Тріщить давно.
Страшно, як будуть жити наші внуки.
Ми - в масках. Вони - ?
Хочеться спокійно дожити, написати пару
рядків про сніжок, про дощик вночі або про
кохані очі.
Але ж "давно пора бити у всі дзвони".
Цей віршик - не дзвін, а дзвіночок, але ж
від душі.
Щиро, прихильник Вашої творчості.