Лежиш – шипиш, скрутила тіло в кільця —
нагріло сонце зморщений граніт.
Така холодна, бо тепла по вінця,
залишу й я, по собі теплий слід…
Граційно вклалась й дивишся сердито,
впиваєш в простір свого язика,
а я собі сміюсь не гордовито,
бо ти вже зовсім не така страшна.
Я вже давно ковтнув твою отруту
та пережив всі прояви страху,
а ти все тулиш за гріхи спокуту
в оцю безмежну чорну самоту.
В моїх очах відтінки гонорові
та нескінченний кольоровий світ…
А ти лежи на цім каміннім полі,
та доїдай оцей давно зогнивший плід!
Щиро Дякую Світлано. Індійські йоги кажуть, прийми смерть , як свого рідного брата, бо для них це чергова ілюзія цього світу, отже для них її просто не існує.
Як її не обминай і не проганяй, а коли вона надумає життя забрати, то від неї не сховаєшся... Та про це рано говорити... Будемо насолоджуватися життям, доки маємо таку можливість! Щастя Вам і палких почуттів та емоцій, шановний пане Олегу!
К сожалению, ЕЁ ВЕЛИЧЕСТВО, не зря получает зарплату. У меня она забрала сына, дочь и супругу, ко мне она тоже приглядывалась, но почему-то отстала, может быть для неё я слишком вонючий. Коса (от слова кость) была, а медицинской маски не было. Наученная пандемией ко мне в следующий раз может прийти и во всеоружии...
Вострите своё оружие, долголетия Вам,здоровья и успехов
Один монах, странствуя по белому свету, встретил чуму, которая направлялась в его город.
- Ты куда это направляешься, чума? - спросил он ее.
- Иду в твой родной город, - ответила она. - Мне нужно забрать тысячу жизней.
Через некоторое время монах снова встретил чуму на своем пути.
- Почему ты меня обманула тогда? - спросил он ее с укором. - Ты говорила, что должна забрать тысячу жизней, а забрала пять тысяч.
- Я тогда сказала тебе правду, - ответила чума. - Я действительно забрала тысячу жизней. Остальные умерли от страха.
Кажуть не треба смерті боятись...Та все ж нехай обходить стороною...Певно погода подіяла цією порою... Гадаю краще на все гарніше сподіватись!
Гарного вечора Вам і натхнення!