Ти в мені, як зе́рнята в спілім яблуці,
калата́єш. Виплюнуть - може зродишся.
По губах, по пальцях тече солодкий сік.
Я тебе дарма доглядала пильно так,
так кукі́бно спушувала і зрошувала.
Хто б тебе ще зважився в ґрунт загріб?!
Мало місця кореню, в серці тіснява.
Розкусити прошу, та всі цураються.
Поможи, о Господи, що не плодить, того зректись!
