У старому місті,де віки
У бруківку вуличну заковані,
Ельфи заглядають у шибки
І гуля дівча емансиповане.
Любить книги,каву й шоколад,
Карамельки,по кишенях гублені,
Липи і тополі,що стоять,
В свою вічну молодість залюблені.
Амазонка нової доби,
Знає всьому цінність,ціну,суть і витоки.
А у неї очі голубі,
Сміх невисміяний,біль невиплаканий..
Любить шум дітей і шум машин,
Вогник в серці і у очах світиться..
Любить світ навкруг і себе- в нім-
Тільки у любов її не віриться!
Та сміється ангел в небесах,
Знає він, що все запрограмовано-
Ти мене вже бачила у снах!
Ти –моя ,хоча й емансипована!
