А зима фарбує усе білим,
Світлі й в нас з тобою почуття.
Я кажу про це сміливо:
Не чужі ми зовсім - ти і я.
Червоніють китиці калини,
Піддадуть любові ще смаку.
Я вплету у коси горобину,
Ягідку красиву, хоч терпку.
Ну а ти - погладиш мої коси,
Ще - цілуй, цілуй мої вуста.
Витриш на щоках гарячі сльози,
Подивися - я вже не сумна.
Зовсім я не плачу за весною,
Просто, я боюсь холодних днів,
А коли ти поряд, тут зі мною,
Тільки б розуміть мене ти вмів.
І тоді зима вже не зима,
Кольорова буде вже картинка,
Бо вирує у душах весна,
І зігріє нас оця жаринка...
Коли в душі живе весна, та і коханий поруч, то не страшні ніякі холоди! Гарно, дорога Надюшко! Щастя Вам і благополуччя та море приємних вражень і почуттів!
Чарівно і так мальовниче Надюшо!!! Зима полонила Україну, снігу намело, морозець, дуже люблю таку погоду... Любові тобі сонечко, здоров*я і всіх земних благ!!!
Чудова поезія!
Ну а ти - погладиш мої коси,
Ще - цілуй, цілуй мої вуста.
Витриш на щоках гарячі сльози,
Подивися - я вже не сумна.
Так тримати...В душі надію мати...Хай все завжди буде гаразд!Гарного дня Вам і натхнення!
А зима фарбує усе білим,
Все кругом, неначе сад цвіте,
Бережіть кохання своє пізнє,
Бо воно святе.
Спасибі за красивий вірш.
Щастя Вам, натхнення й любові.