Завітала в сад старий, знайомий,
Він уже у білому вбранні.
Сніг красивий, білий, невагомий,
Всі дерева тихі, мовчазні.
Де-не-де злетять з гілок сніжинки,
Писне десь пташинка із гнізда.
І давно засипані стежинки...
Так гнітить ця тиша, німота.
Де знайти тут родості краплинку?
Не сумуй, знедолена душа.
Я знайду тобі хоч на хвилинку,
Хай тебе хоч трішки повтіша.
Роздивилась поглядом уважним,
Де ж знайти зимою ту красу?
Чи мої думки так безпорадні?
Але все ж упевнено іду.
У кінці стежини, що я бачу?
Це перехопило мені дух.
Ось тепер і вирішу задачу,
Сумнів у душі повільно вщух.
Це горить багаттям тут калина,
І радіє стомлена душа.
Навіть зупинилась хуртовина,
І її краса ця спокуша...
Браво, Надійко! Чудова поезія! Відчувається покращення настрою, душевний спокій.
У кінці стежини, що я бачу?
Це перехопило мені дух.
Ось тепер і вирішу задачу,
Сумнів у душі повільно вщух.
Дай Боже ,щоб у Вас все було добре! Шануйтеся!З Старим Новим роком Вас! Нехай в оселі панує щастя, злагода і любов. Здоров*я Вам!Хай Новий рік приносить радість! Надійко в нас ужасно погано працює інтернет, тож вибачайте,що невчасно посилаю відгук.