Завітала в сад старий, знайомий, Він уже у білому вбранні. Сніг красивий, білий, невагомий, Всі дерева тихі, мовчазні. Де-не-де злетять з гілок сніжинки, Писне десь пташинка із гнізда. І давно засипані стежинки... Так гнітить ця тиша, німота. Де знайти тут родості краплинку? Не сумуй, знедолена душа. Я знайду тобі хоч на хвилинку, Хай тебе хоч трішки повтіша. Роздивилась поглядом уважним, Де ж знайти зимою ту красу? Чи мої думки так безпорадні? Але все ж упевнено іду. У кінці стежини, що я бачу? Це перехопило мені дух. Ось тепер і вирішу задачу, Сумнів у душі повільно вщух. Це горить багаттям тут калина, І радіє стомлена душа. Навіть зупинилась хуртовина, І її краса ця спокуша...
Зі святами тебе сонечко!!! 
Нехай збуваються всі твої мрії!!! 
Чудова поезія! 
