О вчителю! В тобі таїться все:
Дитяча віра, тепле серце мами.
Енергія до зір нових несе,
Плекаєш душу вчинками й словами…
Хай Бог тобі тих крил завжди дає
До творчості, взаєморозуміння.
Дитина серце віддає своє,
Коли в душі відчує це проміння.
В яскраву квітку – сповниться бутон
І пташеня – орлом могутнім стане,
Якщо із педагогом в унісон
Вогнем заб’ється серце полум’яне.
Як хочеться, щоб світ наш не мілів.
Щоб ми не йшли в нікуди та наосліп.
Хай підростають гідними малі,
Й не забувають людяність дорослі…
Нажаль - нема нам більше вороття
В минуле, щоб зустрітись з вчителями.
Тепер єдиний вчитель наш - життя,
Й воно веде нас мінними полями.
Ці міни обминути може лише той -
Хто у дитинстві слухав вчителів,
Й не так важливо щоб це був герой,
Достатньо жити так як вчитель повелів!
Дзвінок вже продзвенів,
А вчитель все стояв,
Бо клас мов онімів,
Його не відпускав ...
Бо щось таке сказав,
Чи щось таке вчинив,
Дитині другом став ...
Дитину захистив ...
шукаймо таких вчителів ... а де вони візьмуться у такому суспільстві? ... хіба комусь даровано дар служити людям ... та не кожен той дар хоче прийняти?! ... тішиться дешевими цяцьками ... а цього не хоче ((((
Низький уклін учителям, світлого їм майбуття! А Вас,дорога Маринко з наступаючим Новим роком! Щастя Вам, миру, добра, достатку, сімейного благополуччя і Божої ласки!
Неймовірно гарний, щирий, зворушливий вірш про вчителів, що навчають, виховують, віддають душу дітям. Знаю, що про них пам'ятають і люблять завжди. З наступаючим Новим роком!