Тут твій подих і від порога - стежина твоя.
Мабуть, є два виду старості на нашій землі.
Люди швидко старіють за благо, за честь свою
І хворіють дуже часто, особливо в селі.
Очі в них тьмяніють і неприємними стають.
Люди здаються безперспективними, слабкими...
Марно від них чекати сплеск у житті, мов тліють.
Інтелектуальна активність для них вже екстрим.
Інший вид старості тривожний для влади й нині.
Це бадьора, активна, продуктивна істота.
Вік розквітає, енергія не падає ниць.
Серце б*є в груди сміливо, любов, наче цнота...
Люди сповнені творчих сил неспокійні в думках,
Бо закохані в життя, в природу. Б*ють тривогу...
Наше здоров*я у наших працьовитих руках.
Як казали в давнину,- простуй собі дорогу...
Звичайно хто знаходить дорогу, той прагне жити… От тільки не всі прагнуть жити ВО БЛАГО суспільству! Енергія – дія. не дія – ступор, деградація, депресія – ТОМЛЕНИЕ ДУХА, САМОУНИЧТОЖЕНЕ!!!
Мудро, повчально і справедливо! Ваше бачення і нам підказує вірний шлях...
Браво! Натхнення Вам і здійснення всіх Ваших мрій і бажань! Удачі Вам і благополуччя!
Гарний вірш. Мудро! Вироблені люди в селі...тому й смутокв очах...На жаль в кожного різне життя...Таподумаєш,надходить страх...До чого йдемо...що чекає на всіх нас...
Доброго вечора Вам!