Трамвай дарує зустріч знову…
Дівча, неначе… янголя!
- Боюсь прослухати відмову…
То ж… лише погляд окриляв!..
Пташок під серцем - стоголосся!
Вона - сестра самій Весні!..
Цілую подумки волосся…
- І це так радісно мені!..
Лиш поглядом обняв їй спину...
- Як можна жити без грiхiв?!
Торкнутись хочу без упину!..
Та як позбутися страхiв?..
Моя сміливість невблаганна…
Можливо це... єдиний шанс!..
Стелила долечка кохання…
- Навік хай об’єднає нас!..
На хвильку лиш… примружив очі…
замріяний у зорях див…
Відразу серце кровоточить!
- Я знову щастя загубив!..
Дівча зігріло, наче сонце…
Здавалось… справді цілував!..
- Та вийшла радість на зупинці!
Неначе вихор підійняв...
Від непочатої розмови
в багатті серце хтось палив!..
- Знайти б її… зустріти знову!
Сказати зміг би... що любив...
Чекати буду скільки треба!..
Щоб так, як в мріях, все було...
Щоб пил з зірок лягав під ребра…
Щоб я відчув… її тепло...
21.12.2020 р.
Фото з інету.
Ее тепло...
В трамвае счастье обнаружил…
Сражен любовью наповал!..
- Боюсь услышать, что не нужен…
К ней ближе… страх не подпускал…
Как познакомиться с девчушкой?!
В мечтах… касаюсь к волосам!..
Целую мысленно за ушком…
- Душа… умчала к небесам!..
Мое сознание умолкло…
- Ну как прожить нам без грехов?!
Реальность колется иголкой,
когда душа средь облаков!..
Огонь под сердцем!.. Там же – льдина…
Вдруг у судьбы… единый шанс?!
Мечтая... нежно обнял спину!..
- Пусть счастье крепко свяжет нас!
Лишь на чуть-чуть… прикрыл я очи,
решаясь сделать первый шаг…
- Ее забрала темень ночи!..
Как счастья моего очаг…
Ведь так боялся остановки!..
Сам вспоминал картины снов…
- Каким могу я быть неловким!
Катился, глупый, с облаков…
Хочу увидеться с ней снова…
- Найти смогу немало сил...
сказать ей лишь четыре слова!..
О том… как сильно полюбил…
Болит теперь мое сердечко…
Но вера очень велика!..
- Ее я встречу!.. Путь намечен…
Тепло найду… издалека…
22.12.2020 г.
Фото из инета.
