Хтось радіє, що знов обманув і щось добре із того він має…
Чи не знає, як в інших забрав, що не в них – у себе забирає?
Та невже ж він не знає того, що душа його марно радіє?
Джерело, що живе у душі, скільки взяв – на стільки й зміліє.
А як висохне – йти тій душі через хащі колючого терна.
Бо душа та його, мов сухар, що стверділа від ситості… черства.
Якщо ви поділилися чи у біді подать руку охочі,
розцвітає добро у душі, щастям сяють тоді в таких очі.
Вибирати приходиться всім із того, що щодня нам дається.
Якщо світло у наших очах, щастям в інших воно озоветься.
Те добро, що живе у душі, якщо дав ти – утричі зміцніє.
Та ще множитись вміє воно… знай, таке джерело не міліє.
Надійко так правдиво написала!!! Коли у людини добро в душі і вона його дарує людям, то їй повернеться все сторицею!!! Нажаль в наш час чомусь багато зла і багато людей є безсердечних, які лблять підлити масло у вогонь... Та це лишається на їхній совісті, бумеранг завжди повертається. Зі святом тебе дорогенька! Здоров*я, миру і добра!!!
Те добро, що живе у душі, якщо дав ти- утричі зміцніє.
Та ще множитись вміє воно...знай, таке джерело не міліє.
Так мудро, повчально та іншим зробити вчасно висновки... Дякую, дорога Надюшко за гарний твір.
Щастя Вам і палких почуттів та емоцій! Із святом Вам, дорогенька!