В шовках трави... де дуб могутній...
де синь бринить за хмарами...
До милого шукала ключик
душа... згорає заживо...
Під ребрами бажання блудить...
Пекло нестримно раною...
Давила мрія серце в грудях!..
- Як стати їй коханою?!
Обранець же... був непривітний...
Кохати ще не довелось...
Між різнотрав`ям не помітив,
що поряд з ним... не дихав хтось!..
А Вітерець... її лиш бачив!..
Знайшов жаданий ідеал...
Скучав... страждав... - Здурів неначе!..
Її б до зіроньок підняв!..
Вона його частинка раю...
- Чи є сильніше почуття?!
Він так взаємності чекає!..
Дарує їй своє життя...
* * *
Таких закоханих немало...
де неба синь... трава в полях...
Даремно з мріями блукали...
- У них слабеньке янголя...
9.12.2020 р.
Малюнок з інету.
Частичка рая
В шелках травы... где дуб могучий...
где в синем небе облака...
К чужому сердцу ищет ключик
душа нежнейшего цветка...
И днем, и ночью все мечтала...
Судьбу хотела изменить...
Ей в жизни сказок было мало...
- Желала искренней любви...
Избранник только... неприветлив...
Не тронула ее душа...
Средь разнотравья не заметил,
что кто-то рядом... чуть дышал...
А Ветерку... онА лишь снится!..
Нашел заветный идеал...
Скучал... страдал... - Была бы птицей...
Ее бы к звездам поднимал!..
Она его частичка рая...
Нет чувств в природе горячей!..
У ног любимой засыпая...
мечтает, глупый... лишь о ней...
* * *
Влюбленных душ средь нас немало...
где облака и зелень трав...
Напрасно милые мечтали...
- В их судьбах Ангел был... не прав...
2.12.2020 г.
Рисунок из инета.
