Стежки дитинства пролягали полем,
Вони зеленими стрічками жваво вИлись,
Їх гріло сонячне гаряче коло.
На цій землі зростали ніжні теплі крила.
Весна: кульбаб легкі чуби літали,
Червоних маків трепетали влітку щічки.
Пшеничні ниви позирали в далі.
Гойдалося плісе ромашкових спідничок.
А ось і став у захисті вербовім,
Води прозорої блищало плесо вранці,
Лиш дикі гуси ґелґотіли щось казкове,
З "Івасика- Телесика", мабуть, послАнці.
І світ здавався добрим і цнотливим,
Така краса у душах тихо проростала.
Міцніли з кожним роком юні крила.
На жаль, дитинства мого казка нетривала.
На жаль роки дитинства найкращі, швидко пролітають, але в пам'яті житимуть завжди!
Дуже Гарно,дорога Світлано! Дякую за подарований позитив і насолоду! Щастя тобі і удачі!
На жаль, дитинства мого казка нетривала. Та серпантиново-легкокрила, з яскраво-ажурним плетивом подій незабутніх подій, котрі можуть бути тільки у дитинстві!
Світланочко так ніжно і мило, ти нагадала мені кольорове дитинство!!!
Дуже шкода, що воно ніколи вже не повернеться, та добре, що завжди лишиться у пам*яті! Гарного тобі дня і чудового настрою!!!