Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Ніна Незламна: Все життя в надії ( проза) - ВІРШ


Ніна Незламна: Все життя в надії ( проза) - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 22

Пошук


Перевірка розміру




Все життя в надії ( проза)

Ніна Незламна :: Все життя в надії ( проза)
Осінній день… Небо затягнула сіра пелена. Здалеку, наче за білою ширмою, проглядало сонце, наближалося до обрію. По парку хазяйнував прохолодний вітер. То набирав розгін, то на якусь мить вщухав, ховався у купу опалого листя. Незабаром, немов просинався, з новою силою підіймав декілька листочків і крутив ними й крутив. Деяке листя припадало до асфальту, а деяке, ще на якісь секунди танцювало в повільному танці. Інколи вітер так війне, що листя немов один одного доганяє. Згодом задріботить в танці під музику «Лебединого озера». Згодом, мов у змові, маленькими купками припадало до землі. Роза вкотре задивлялася на листя і відчувала на душі тривову. Мабуть так станеться й з нами. Ти в одну сторону, я в іншу. Як немає порозуміння, який може бути вихід? За три дні вирішиться наша доля. О,Павле … Павле… Зробити важко, щоб в такому віці розлучатись. Але ж… скільки печалі налив у душу, скільки недоспаних ночей. Та мабуть досить… Пригадувала своє життя. Гучне весіння у селі… Хтось за спинами шепотів,»Ой,не буде щаслива, от точно, побачите». Їй так всупереч хотілося крикнути. Що вони кохають один одного і будуть щасливі. Навіть неповірила словам бабусі, -У них в сім`ї всі випивають. Боюся, щоб і тобі Павло не споганив життя. Хочеш бути щаслива, перш за все не втрать свою гідність, люби себе, щоб він не посмів витерти об тебе ноги. Рожеві окуляри і світла мрія. Намагалася, щоб все було, як у людей. Її батьки розміняли трикімнатну квартиру. Звичайно ж , заради доньки на все готові, собі однокімнатну квартиру, для молодих двокімнатну. Ще й інколи допомагали грішми. Павло працював на ЖВРз, у плановому відділі. Вона ж касиром на пошті. Перші два роки,як лагідний погляд сонця, то тепер, як сон. Все було добре, злагода й повага, поцілунки, кохання. З надією, що життя й надалі буде, мов квітучий сад навесні. Роза народили двох хлопчиків блезнюків. Поки перебувала в дикретній відпустці, все було добре. Справлялася майже сама, рідко Павло мав настрій на свіжому повітрі погуляти з дітьми.Хоча ж було дуже важко їх двоє, а вона одна. Все рідше приходив з роботи вчасно, бідкався, що на роботі завал. Та час спливав. Коли ж діти пішли в садочок, життя змінилося. Павло став часто приходити на підпитку. Причини які?- іншим разом запитувала його. Очі наче в тумані, - Та ми по маленькій чарчині. Інколи змовчувала, а інколи діти, сварилися з ним,говорили, щоб не соромив їх своєю поведінкою. Та з нього, як з гусака вода. Як діти навчалися в старших класах, проводили з ним бесіди, але на жаль, це не допомагало. В Державі криза, невчасна виплата зарплати, скорочення штату. Все це пережили. Хоча він все ж знаходив гроші і час, щоб вкотре прийти на підпитку.Терпіла, як з`являвся в мокрих штанах, не приходив, а майже прилазив накарячки. Ще важче стало, коли синів визвали в військкомат. Згодом, обоє проходити строкову службу в морфлоті. Молила Бога, щоб у них все було добре.За себе,що не може дати ради з чоловіком, мовчала. Материнське серце все ховало в собі. нащо дітям про таке писати.Жила надією, що Павло таки остепениться і змінить життя. Але він наче ,як на зло їй, частіше приходив на підпитку. Намагалася напоумити; коли невчасно дають зарплату, від відчаю не треба свою душу заливати горілкою. Просто, як всі набратися терпіння. Але не так сталося, як гадалося, він не прислухався до її порад. Одну надію плекала у душі, приїдуть сини, проведуть з ним бесіду і він нарешті зрозуміє, що пити, це не вихід. Як сонця чекала кожного ранку так і синів виглядала у вікно, з дня на день мали приїхати. Тепла зустріч, обійми поцілунки. Й Павло протримався три дні, вчасно приходив з роботи. Але намагався якнайшвидше зникнути з очей. Роза ж не хотіла відразу розповідати їм про батька. Аж тут така звістка, сини повідомили, що за тиждень їдуть в Одесу. Вже домовилися працевлаштуватися на роботу в Одеську судноплавну компанію. На наступний день Павло прийшов на підпитку. Тепер сини і побачили, який батько приходить з роботи. Роза коротко повідала синам, як вони живуть останнім часом. Наступного дня, не світ не зоря, сини розбудили Павла. Роза збиралася на роботу, чула крики, погрози.Але втручатися не наважилася,сини вже дорослі, може трохи поправлять татові мізки. Сини поїхали, а проблема залишилася. Їй дивувалися на роботі, що терпелива.Вона вже й сивіти почала від думок, як бути далі? Та втішала себе, але ж руки не підіймає. І вкотре прощала. Прийшовши з роботи та приготувавши вечерю, йшла гуляти в парк. Щоб не бачити його запухлого обличчя. Крутилися думки, як ще не вигнали з роботи? Були прогули, але він весь час викручувався. Чи то напевно того, бо був і не поганим спеціалістом на заводі. Кажуть дальше в ліс, більше дров… Павло вже й замав друзів безхатченків, інколи в вихідні дні, коли Роза була на роботі, приводив їх до себе додому, пиячили.. Це вже й було напевно не раз, помічала, що все зникало з холодильника. На кухні пусті пляшки з під горілки та сміття. Пройшло три роки, сини були в гостях лише три дні, запросили в Одесу на весілля. Вони в один, той же день брали шлюб. Роза плакала і раділа, може хоч діти не будуть пиячити, а житимуть щасливо. Як було не поїхати, але Павло категорично відмовився, тож благословляти поїхала сама.Три дні поспіль гостювала,то в одного сина, то в другого і вже на вокзалі прощалися. Невісточки,теж близнючки, славні дівчата. Дивилася на них і тішилася, не з бідної сім`ї, вже в обох є двокімнатні квартири, тож, як кажуть, жити і радіти життю. Вже сідаючи в вагон, майже на ходу, син подав пакет, - Мамо це тобі, ти подивися там, тільки відразу, все зрозумієш. Потяг набирав швидкість, вона подивилася в пакет, подумала, що там продукти. Але там лежала невеличка коробка з під турецьких солодощів. Вирішила не витягувати, прямо в пакеті зазирнула в неї. Від несподіванки затрусилися руки, в ній лежали долари. О Господи, що це і навіщо?! В валізі ж везу подарунки від невісток, а це ж до чого? З думками добираля додому, хоча б Павло не побачив. Ввечері … вже вдома.В квартирі сморід і пусті пляшки. Сміття і безлад, розкиданий одяг, наче хтось рився в шафах. Павло в ліжку спав одягнений. Від нього дуже неприємно пахло. Сльози стікали по щоках, як горошини. Але ж і тривожно на душі, для чого ці гроші. Окрім доларів лежав лист. «Мамо, так, як ти живеш, цього більше не можна допустити. Ці гроші тобі від нас на квартиру. Придбай собі і ми приїдемо на новосілля. На днях маємо відбувати в рейс, будемо через пів року. Цілуємо. і підписи синів. Зачинилася в своїй кімнаті, дуже плакала. Їй би порадіти, але так щеміло під серцем, здавалося воно зараз розірветься на шматки. Кілька днів поспіль, носила ці гроші з собою. Адже прибираючи той безлад в квартирі, зрозуміла, хтось шастав по всіх закутках,напевно шукав гроші, чи коштовності. Ранком намагалася з Павлом поговорити, але він з кімнати прошмигнув в душ. На пропозицію,- »Давай поговоримо», махнув рукою,- »Зараз не до тебе.» На ходу натягував светра,в руках тримав жакет, пулею вилетів з квартири. Так, поглянула на годинник, мабуть на заводі летучка. Цього дня він повернувся з роботи дуже пізно. Але знову встиг добряче набратися. Видно десь падав, бо одяг був у багнюці. Нарешті Роза дочекалася неділі. Боляче дивитися на того, кого колись кохала. На кого став схожий! Хоча кожного ранку приймав душ, в чистому одязі йшов на роботу, але приходив звідти, смердючий, як безхатько. Весь одяг пропитаний горілкою, кефаліями, де він був, не розуміла і коли встигав так набратися,теж не розуміла.Але йти до нього на роботу не посміла, вважала, це занадто низько, навіть для себе. Завжди намагалася з ним говорити спокійно, але він без галасу не міг, починав кричати, що зовсім мало випив, немає чого чіплятися. І цього разу тільки почала просити,щоб перестав пити, він відразу знервовано перед нею замахав руками, обличчя почервоніло, очі, аж іскрилися від злоби, -Замовкни! Замовкни, я сказав! Я що не маю права запросити друзів,чи пригостити?! Вона не очікувала такої реакції, блідніла і біліла. Схиливши голову сказала, -Не лякай мене, грозишся кулаками,чи вже так низько впав,що зможеш на мене руку підняти. Лише мить, він вдарив її по голові, вона втратила свідомість. Прийшла до тями… їй прямо в в очі світило сонце. Поворухнувшись зрозуміла, що весь одяг, що на ній змоклий. В хаті тихо. Біля столу її сумка,з якою вона ходить на роботу. Вже й крізь сльози посміхнулась, як добре.що вчора залишила долари в сейфі на роботі. На голові намацала гулю,заплакала… Павло з`явився ввечері… Побачивши її, тільки й сказав, - Відглегала…. Ха, хотіла мене налякати… Це були останні слова для неї,вона відчувала, обірвалася остання нитка, яка ще поєднувала їх. Скільки любові було до нього, які останні надії мала, все пропало. Наступного дня,Роза на роботі порадилася з своєю керівницею і її відпустили за адресами подивитися, можливо й вибрати квартиру. Остаточно вирішила, іншого виходу немає. За три дні вже була в новій квартирі. І знову плакала,чи то від біди,чи від радості, що в неї такі розумні діти. Що характером вдалися до неї, а не до Павла. Вона складала свої речі в сумку і потай, по дорозі на роботу, заносила речі в свою нову квартиру. Павло все продовжував приходити на підпитку, але добре хоч не ліз, як п`яниця. Ховалася в своїй кімнаті, він лише помітивши її, посміхався, грав у мовчанку. Їй знадобився лише один тиждень, щоб все обдумати. В п`ятницю вона зустріла його з роботи. На заводській прохідній когось чекали два чоловіки, спілкувалися, розмахували руками. Один з них топтався на місці, іноді ним похитувало. Видно вже заправилися, подумала Роза, точно його чекають. Павло здивувався, коли побачив її, але відразу кивнув рукою до них, ледь прихилившись. Озираючись,чоловіки відразу поспішили до виходу. Вже підійшов до неї,- Чого тут? Щось сталося? Тільки й вимовила, -Пішли додому. Їй би скинути тягар з душі, викричатися. Але вгамовуючи хвилюванн, завела розмову. Вже сідало сонце…. Роза забирала валізу, -Не знаю чи зрозумів ти мене, чи ні, але я тобі даю три дні на роздуми. Буду чекати в парку на нашій лавці. Похабно посміхнувся, трохи здивовано запитав, -Ну і куди ти подінешся? -Ти не хвилюйся за мене, я без тебе не пропаду. А от ти без мене зіп`єшся. Павло навіть не встав з стільця, коли вона направилася до дверей. Колотилося серце, але вона не показала сліз, спускалася по сходах. За мить гучно зачинилися двері. Очі дивилися в нікуди, рукою витерала непрохані сльози. В цю мить підлетіла зграйка горобців, її відволікла від думок. Вони скакали один поперед одного, крутили голівками, цвірінькали, заглядали в очі. Вже посміхнувшись, - Мої маленькі…Подумали, що вам щось кидаю… І тут же пригадавши, з сумочки дістала печиво. Розкришила і кинула до горобців. Це відволікання від думок, як віддушина для неї. Озиралася, придивлялася вдалину, чекала, але він так і не прийшов. Можливо й на краще, досить калічити мені життя. З центральної алеї повернула на стежку,а там недалеко вже й її нова квартира. Вітерець пестив обличчя, в душі надія і віра, що все що відбувається, це на краще. Вже пішла навпростець, вітер підносив листя, вертів ним, воно припадало до землі, немов шукало захисту, збивалося в маленькі купки. 30.11.2020р

ID: 896737
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Поема
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 30.11.2020 16:15:02
© дата внесення змiн: 07.12.2020 10:21:11
автор: Ніна Незламна

Мені подобається 27 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: НАДЕЖДА М., Любов Іванова, Тетяна Горобець (MERSEDES), Lana P., Любов Вишневецька, ТАИСИЯ, Ніна-Марія, палома, Міла Перлина, Ольга Калина, Веселенька Дачниця, Капелька, Любов Таборовець, Валентина Ярошенко, Valentyna_S, Катерина Собова, Маг Грінчук, Наталі Косенко - Пурик, Олег Крушельницький, Білоозерянська Чайка
Прочитаний усіма відвідувачами (209)
В тому числі авторами сайту (38) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.
Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед




КОМЕНТАРІ

12 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Володимир Олійник, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! 21 22 22 23
 
Мандрівник, 11.12.2020 - 17:49
Ну і добре...В неї буде нове світле життя... friends give_rose hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Мандрівник, 01.01.1970 - 03:00
Надіюся...Дуже дякую! give_rose 21 22 22
 
Кожна життєва історія по- своєму хвилююча, правдива та повчальна, дорога Ніночко! Не можливо читати без переживання, а на одному диханні до кінця... Гарно та майстерно поєднана природа з людською долею! Дякую за насолоду від прочитаного Вашого твору!
Натхнення Вам і високих творчих злетів, удачі та міцного здоров'я на довгі роки!
12 12 12 16 16 22 22 love03 clapping icon_flower ros
 
Ніна Незламна відповів на коментар Валентина Ярошенко, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам!Високо літати не хочу...важко падати...такий вік краще тихенько та й не дуже височенько...але впевнено biggrin Всього найкращого Вам! give_rose 22 22 21
 
Валентина Ярошенко відповів на коментар Валентина Ярошенко, 09.12.2020 - 20:17
Що, Ви бажаєте собі,
Того і я Вам рада побажати!
Казки не будуть лише в сні,
Натхнення Вам і справжньої наснаги!
16 16 22 22 friends ros
Завтра до Вас іще прийду на гостини, дорога Ніночко! give_rose До зустрічі!
 
Ніна Незламна відповів на коментар Валентина Ярошенко, 01.01.1970 - 03:00
give_rose 21 22 22
 
палома, 08.12.2020 - 19:37
17 16 Важка історія... Повчальна...
Візьму в обране. hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар палома, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую! give_rose 21 22 22
 
Ольга Калина, 08.12.2020 - 12:57
12 12 12 Вперед, не озираючись у нове життя.. 16 16
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ольга Калина, 01.01.1970 - 03:00
Дуже приємно. Щиро вдячна Вам! give_rose 22 21 22
 
Ніна-Марія, 06.12.2020 - 17:19
Дякую за таку хвилюючу розповідь, Ніночко...! А скільки життів руйнує ця клята горілка... 12 12 16 21 22 22 give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Ніна-Марія, 01.01.1970 - 03:00
Дуже приємно! Щиро дякую, Ніночко!Удачі Вам! give_rose 22 22 21
 
Так майстерно і актуально написали Ніночко! 12 16 16 give_rose give_rose give_rose Дуже люблю вашу прозу!!! tender cup Плідної вам Музи, щастя і міцного здоров*я!!! shr 021 22 22 23 23 23
 
Ніна Незламна відповів на коментар Тетяна Горобець (MERSEDES), 01.01.1970 - 03:00
Сердечно дякую, Танічко! Навзаєм,сонечко! Нехай щастить! give_rose 22 22 21
 
Юрій Цюрик, 06.12.2020 - 11:33
Талановито пишете: ніжно, зворушливо, реалістично, пані Ніно... 22 22 give_rose Нехай щастить... У майбутньому завжди читатиму Вашу прекрасну прозу... З повагою, Ю.Ц.
 
Ніна Незламна відповів на коментар Юрій Цюрик, 01.01.1970 - 03:00
Дуже приємно.Завжди рада. Щиро вдячна Вам! give_rose 22 22 21
 
Valentyna_S, 05.12.2020 - 20:27
Як завжди, захопливий сюжет, цікаві, майстерні описи. Тема актуальна для багатьох жінок, але не всі можуть вчасно відірвати себе від п'яниці і надуманих зобов'язань. sp
 
Ніна Незламна відповів на коментар Valentyna_S, 01.01.1970 - 03:00
Дуже дякую, п Валю!Удачі Вам! give_rose 22 22 21
 
Любов Іванова, 05.12.2020 - 20:14
Душа і серце заходится, читаючи Вашу розповідь... Ніночко, Ви у прозах - майстриня в Великої Літери... 16 16 16 cup cup give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Любов Іванова, 01.01.1970 - 03:00
Дуже приємно.Щиро дякую.Любочко! give_rose 22 22 21
 
hi hi hi Так, печально, але це не поодинокий випадок. hi hi hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Олег Крушельницький, 01.01.1970 - 03:00
Щиро вдячна Вам! give_rose 21 22 22
 
Ви так майстерно, Ніночко, передаєте кожну історію життя, що неможливо не захоплюватися Вашою прозою
і талантом.
Здоров'я Вам і сонячного настрою 019
Зі святом hi
 
Ніна Незламна відповів на коментар Веселенька Дачниця, 01.01.1970 - 03:00
Дуже приємно!Щиро вдячна Вам!І Вас з Святом! give_rose 21 22 22
 
Міла Перлина, 03.12.2020 - 10:01
12 із задоволенням читаю Вашу прозу 16 творчого натхнення Вам, Ніно 39 39 39
 
Ніна Незламна відповів на коментар Міла Перлина, 01.01.1970 - 03:00
Дуже приємно. Щиро дякую! give_rose 22 22 21
 
Галина Лябук, 02.12.2020 - 17:18
Життєва історія, гірка і зворушлива доля жінки, зруйнована пияцтвом чоловіка. 17 Скільки таких... frown
Це тема сьогодення. Неймовірно, в усій "красі", змалювали до якого стану горілка приводить людину, тому повчально. Ваша проза на висоті, Ніночко. 12 12 16 give_rose give_rose give_rose
 
Ніна Незламна відповів на коментар Галина Лябук, 01.01.1970 - 03:00
Дуже приємно. Щиро вдячна Вам! give_rose 22 22 21
 

Сторінки (2):  назад [ 1 ] [ 2 ] вперед
ДО ВУС синоніми
Знайти несловникові синоніми до слова:  Локдаун
Надія Позняк: - :D
Знайти несловникові синоніми до слова:  Локдаун
Надія Позняк: - :D
Синонім до слова:  Локдаун
mirmak: - карантин
Синонім до слова:  Старатися
Genyk: - Налягати
Синонім до слова:  Забути
Genyk: - Вимкнутися
Синонім до слова:  Локдаун
Genyk: - ЗЕПРЕЗИДЕНТ
Синонім до слова:  Забути
НАСТУРЦІЯ: - Збайдужіти́́
Синонім до слова:  Забути
Svitlana_Belyakova: - відболіло
Синонім до слова:  Старатися
Svitlana_Belyakova: - йти цілеспрямовано
Синонім до слова:  Вода
Svitlana_Belyakova: - Прародителька
Синонім до слова:  Забути
Г. Орел: - Відпам'тати
Знайти несловникові синоніми до слова:  Забути
Г. Орел: - Відпам'ятати
Знайти несловникові синоніми до слова:  Забути
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Старатися
Катинський Орест: - Прагнути
Синонім до слова:  Вода
Катинський Орест: - Вовня
Синонім до слова:  Старатися
Г. Орел: - Пнутися.
Синонім до слова:  Новий
Г. Орел: - Неношений, незаношений, незатертий.
Синонім до слова:  Колектив
Г. Орел: - За'пряг, одноза'пряжці.
Синонім до слова:  виноград
Г. Орел: - Винодар.
Синонім до слова:  Плед
Г. Орел: - Теплоохоронець.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Старатися
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Вода
dashavsky: - Купіль
Синонім до слова:  Сніг
Г. Орел: - Вода "в зірочку".
Синонім до слова:  Вода
Г. Орел: - Питво
Синонім до слова:  Колектив
Данило Київський: - Команда
Синонім до слова:  Вода
dashavsky: - Мокрило.
Синонім до слова:  Сніг
dashavsky: - ЗИМОВИЙ ПУХОВИК.
Синонім до слова:  Колектив
dashavsky: - СОБУТИЛЬНИКИ
Синонім до слова:  Вода
dashavsky: - Н2О
Синонім до слова:  Новий
Genyk: - Незвиклий
Синонім до слова:  Колектив
Genyk: - Упряжка
Знайти несловникові синоніми до слова:  Новий
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Колектив
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Зупинівка
Юзько Лія: -
Синонім до слова:  Вода
Redivivus et ultor: - спраговтамовувач гідратооксигенний
Синонім до слова:  Вода
Ulcus: - хлюпотиння, киснеплин
Синонім до слова:  Вода
Святослав_: - Плинка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Об`ява, аркушем на поверхні.
Святослав_: - Клеївка.
Синонім до слова:  Плед
Genyk: - Втихомировач
Синонім до слова:  фарбуватися
Genyk: - Хамелеонитись
Синонім до слова:  Плед
Юхниця Євген: - Шаля, укривало
Синонім до слова:  Сніг
Пілілігрим: - Льодопух
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вода
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Сніг
Новоградець: - Водяна пудра.
Синонім до слова:  Сніг
Юхниця Євген: - Холодна манка
Синонім до слова:  фарбуватися
Malunka: - Глазуруватися фарбами
Синонім до слова:  Локдаун
Svitlana_Belyakova: - Безвихідь
Синонім до слова:  Сортування
Svitlana_Belyakova: - Вибраковка
Знайти несловникові синоніми до слова:  Сортування
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Локдаун
Юхниця Євген: -
Нові твори