Ще звечора ніч, заступивши на варту,
Усе працювала до поту чола:
Закутала землю у темінь імлисту,
Туману сказала лягти край села.
Щоб спали кущі та дерева до ранку,
У паморозь гілки вдягла в гущаві,
Співала тихенько свою колисанку
Та іній губила в посохлій траві.
Закрили повіки сади і діброви,
У полі тихенько спочила рілля,
Сховались за хмарки зірки вечорові,
Тихенько до ранку заснула земля.
Чудова Ваша колисанка,
І дорослим сну міцного.
Не знаємо, що чекає нас завтра?
Не розповісти те словом.
Натхнення Вам і надії на краще завтра,дорога п.Олю!
Щоб спали кущі та дерева до ранку,
У паморозь вділа гілки в гущаві,
Співала тихенько усім колисанку
Та іній встеляла в посохлій траві. Кожне слово - перлинка, Олю!