Я дякую тобі, мій любий друже,
За те, що жінку ти в мені збудив,
За душу твою щедру, не байдужу,
За почуття, яким нагородив!
Я дякую тобі за ту надію,
Яку в мені навіки поселив,
За ті хвилини, котрим я раділа,
За той вогонь, що серце запалив.
Я дякую тобі за світлі миті,
За таїну закоханих сердець,
За ранки поцілунками умиті,
Які не розгадає і мудрець.
Я дякую тобі за казку ночі,
Яку для мене ти подарував,
За щастя, яким сяють мої очі,
За сказані й несказані слова.
Я дякую тобі і… за безсоння,
Яке пили ми радо кожну ніч,
За те, що я – кохана – «не персона»,
І за кохання наше віч-на-віч!
15.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарного вам дня сонечко!!! 
