1. Прощання з літом
балада
«Ох, лето красное! любил бы я тебя,
Когда б не зной, да пыль, да комары, да мухи.
Ты, все душевные способности губя,
Нас мучишь; как поля, мы страждем от засухи…»
О.С. Пушкін
Сьогодні вітер виє за вікном.
Сьогодні стукотять об шибку краплі.
Сьогодні я до центру не потраплю.
Настала осінь – ось такий біном.
Але мені і не потрібно в центр –
і на районі кнайпи скрізь відкрито.
Сьогодні проводжатиму я літо,
назад чекатиму за рік тепер.
З балкону поглядатиму униз,
як літо в майці сяде у маршрутку.
Йому – до Африки дістатись прудко,
мені – почуть, як воду ллє карниз.
А осінь владою без перепон
постелить листопади пурпуро́ві
(і добре, що у нас усі здорові,
і добре, що засклили ми балкон)
і понесе потоком жовтий лист –
ці золоті, юнацькі ще, надії,
бруківку та асфальти перемиє,
щоб не топтати, хоч і не збулись.
Що ж, час накинути потертий плащ,
під каву в кнайпі сісти під навісом,
дивитися за річкою над лісом,
як хмари голосять за літом плач.
01.09.2020р.
2. Осінь
сонет
«Власна лампада гасне,
нічка вже за вікном ...
Все вже мені невчасно,
вмерла я вже давно!»
Надія Теффі
У ковідом незайнятому лісі
поліським партизаном я живу,
не знаючи, що робиться у місті,
красу природи пестячи живу.
У темній хвої, золотому листі
я осені призначив рандеву
та бачу, як мазки її барвисті
лягають на небесну синяву.
Цей аромат печального зів'яння,
мов з жінкою коханою прощання,
залишиться у пам'яті моїй.
Так у каплиці світле колихання
всміхнеться над лампадкою востаннє
та згасне у хмаринці запашній.
26.10.2020р.
3. Листопад
елегія
«З першою осінньою прохолодою
життя почнеться спочатку.»
Френсіс Скотт Фіцджеральд
Скидають крони золотим дощем
на моху килим грибникам оману.
У лісі сухо, але я не стану
чекати справжній дощ з його плаче́м.
Та й не фанат я смажених грибів.
У них засвоюваність 7 відсотків.
Я краще задивлюся, як з висот стік
на підлісок туман і побілів.
Я краще загублюся у гаях,
у перелісках повз боліт латаття
і бачитиму, як спадають плаття
з дерев покинутих в пустих полях.
Відчую свіжість від гущавини
і прохолоди смак на повні груди,
забуду як спішать у справах люди,
щоденний поклик міста з далини.
А ліс у сяйві бронзових заграв
прошелестить, щоб я ще повернувся,
щоб місяць на прощання посміхнувся
і Пан просту мелодію заграв.
15.11.2020р.
Прекрасна поезія!!! 
