До прірви, край межі ви докотились,
Зневажили, знехаяли у прах Поводирів.
Тупі й байдужі ви в помиях вмились,
Чуби скубете… й б’єтесь за жидів.
Чому язик вам любий від чужинця,
Чому чужі в нас… зайди – Гетьмани.
На вас плюють же виплодки, ординці,
Вдягли ярмо на шию й кайдани.
Якими ж бути треба віслюками,
Щоб так змаліть в пігмея від ганьби.
Попрали все від батька, що від мами,
Дегенерати звироднілі ви й раби.
Смердить по світу запах каїноти,
Немов лавина котить від лайна.
В кулак зберіте доблесть і чесноти,
Щоби назавше збавитись ярма.
Чи вам чужих леліяти не гидко,
За що Своїх зневажили Богів?
Пора рішуче діяти і швидко,
З корінням рвати зайд і байстрюків.
Лише Свої Сини повернуть силу,
Збудись чумна отаро і сліпа.
Пора Свої розправити нам крила,
Інакше нас положить ж.доба.
Круто! 
..А хто вкрав надії?
Онучки каїна Лано. 
