А це вже так, а це вже так і буде.
І буде дощ, і сльози ручаї.
Хати, мов мушлі,закривають люди,
Вночі лиш я і спогади мої.
І буде так, бо листопад згадає,
Усі тривоги, радощі й жалі.
...Приходять ті, кого уже немає
На цій дощами змоченій землі.
І так, неначе бачились ми вчора,
Немов горох всі дні переберем.
Про всі земні печалі поговорим,
Бо там на небі, вже нема проблем.
Поставлю хліб на склянку і водичку,
Для тих, хто вже на праведнім путі.
... і слава Богу, перейду цю нічку,
В своєму не безгрішному житті.
А там, дивись, і день новий настане,
І душі в рай повернуться назад.
Хоч довга ніч, але вставати рано,
На те і дощ,і осінь...й листопад...