туманного ранку, на межі нового дня
ми проґавили сонце, й то був останній знак.
то був останній знак нашої всепогибелі:
сягаючи до зірок, ми засліпили небо.
ми ходили повітряним морем, коли ще не вміли літати.
ми думали, так буде завжди.
ми ковзали по землі, коли ще е вміли бігати.
що нам робити тепер, коли наш світ зруйнувався?
люди кажуть, що все скінчилося,
що все колись має скінчитися, бо так буває завжди.
гай, вони кажуть правду. я думаю, все скінчилося.
ми втратили нашу надію, наших дітей моря.
коли ми гралися, гори трусилися від сміху.
ми собі ховалися в нашому куточку,
а потім учинили демонський танок і поринули в нікуди;
вони замкнули двері й викинули ключа.
так, все скінчилося. де наші діти моря?
ми втратили їх, і тепер люди кажуть,
сталося те, що могло й мало статися.
на межі нового дня, вранці в густому тумані
ми проґавили сонце, і то було певним знаком.
так, то було ознакою, що світ закотився в погибель,
бо ми досягли до зірок, і засліпили небо.
так, так і мало статися – кажуть досвідчені люди.
все скінчилося, все коли-небудь доходить свого кінця.
бідні загублені діти моря!
ми – діти моря, що заблукали.
уважай! ти бачиш, як падає небо.
уважай! світ обертається швидше й швидше.
уважай: наше сонце раптом стало чорним.
дивися, дивися! такого ще не було
children of the sea, black sabbath
https://www.youtube.com/watch?v=c2Bdsr7CwBI
