(із збірки "Чаро-зіллячко")
О, Нічко чарівна!
Візьми моє безсоння,
Жбан спогадів у снах
Постав на підвіконня.
В легенький вітерець
Навій ті аромати,
Де є бузок, чебрець,
І матіола, м'ята.
Це зможеш тільки ти,
Мандруючи усюди,
І навіть в “Ті світи”,
Куди не можуть люди.
Неси в степи надій
Замріяні, весня'ні...
Він там, коханий мій,
У голубім світанні!
Жбан мрійних снів, до дна,
Ми вип'ємо до рання....
О, Нічко чаріна!
Хоч в снах верни кохання!
2020
Дякую, Катеринко! Часто в такі безсонні ночі приходять вірші. Буває, тільки запишеш, виключиш світло, а тут знову рядочок приплив - включиш, запишеш, чекаєш марно, тож виключиш - і знову пливе рядочок... Ось так грається нічка - а вранці дивишся - віршик народився!
Ох уже це безсоння! Буває, виморишся, ждеш відпочинку, а воно не дає забутися. Навпаки - стільки всього передумаєш, стільки роботи собі наплануєш! Або поринеш у спогади, наче гортаючи сторінки життя...
Дякую, Ніночко, за візит і коментар.