Йдемо до миру крізь війну,
Вже скільки років - смерть і горе,
Слізьми наповнилося б море,
Гіркіше мабуть полину.
Живий ще не один солдат,
Що вийшов в ту війну із бою,
Що землю захищав собою...
І знову пам"ять б"є в набат.
Сучасності нові Герої,
Життя не бачили вони,
З коханням стрілися б сини,
Та полягли на полі бою.
Навіщо гинути їм там:
Хтось абсолютну хоче владу?
Стріляють прямо в серце гради,
Рано посивівшим батькам.
На себе хто візьме вину,
Чи справедливість лиш у Бога?
До миру крізь хрести дорога
Тільки життя не повернуть.
Галина Грицина.
