А там, де сонні плеса між хащів визирають,
Заплакане дитинство біжить за часом вслід,
Там пам’яті колиску ласкавий сон гойдає,
А між небесних сосен сивенький ходить дід.
Він знає дивну казку… Бере малу за руку,
Веде туди, де бджоли настоюють меди…
Там літо зустрічає дідуся та онуку:
Самотня сива старість, мала самотня – ти…
В казковім лісі - дивно… Тут загадок багато,
І пригощає літо нас липовим медком…
А дід провадить казку – і гуси- лебедята,
Беруть мене на крила і линуть над ставком…
Отам , де сині плеса-свічада прозирають,
Моє мале дитинство біжить за часом вслід,
Там пам’яті колиску ласкавий сон гойдає,
А між небесних сосен сивенький ходить дід…
прекрасно 
