Колись з тобою ми навіки розпрощались,
Звучить тривожна пісня і сумна.
Як хвилі в морі щастя вдвох купались,
Лишилась пам'ять назавжди одна.
Ми пару лебедів на озері зустріли,
Як приклад їх взаємин на роки.
Кохання зберегти все ж не зуміли-
Складний, життєвий шлях наш нетривкий.
Мені доводив, що сміливий і найкращий,
Тобі всміхалась завжди залюбки.
Було насправді лебедине щастя,
Ти був для мене вірний і палкий.
Забракло щастя і тепла небесній сині,
Об землю вдарив лебідь мій крильми.
Лишив слова відверті та красиві,
Крилате щастя вмилося слізьми.
І хто в любов тепер із нас коли повірить?
Так б'ється рима лебедем в душі.
Залишилась, як сум важка зневіра-
та про кохання зрошені вірші.
Колись ми з тобою навік розпрощались,
Звучить наша пісня тривожна й сумна.
Як хвилі у морі у щасті купались,
Лишилася пам'ять назавжди одна.
Як же гарно, Валечко, сказала. Лиш добре серденько так може написати. Як би не було таких нюансів, не писалось таких зворушних романсів. Щастя та любові, тобі дорогенька.
Так приємно почути думку майстрині українського слова, отримати гарний відгук і добрий позитив! Дякую за такі теплі слова,дорога Наталя!Щастя тобі і невичерпного кохання та душевного тепла!