* * *
Композитору Валентину Сільвестрову
з вопрошанням присвячення твору
з Божої любові
"о небо!
Чи музику в силки земні завести?!", 1990
Чи хто як я
ще смерті вашої —
й Христа безсмертя так вкусив? —
ніхто не наближає так мене
який обвуглює й запалює
із кожним днем
з Христа безсмертним (внутрішнім) огнем!
Не грою із природних сил —
з них блимаючий відблиск
тьма люстрацій слів
й люстрація послів...
бо то ж боялись — так мене:
«Ми бачим — так як в нас? —
це гра природних сил?..»
Цей — комашник, що зовні
блискать звик
а творчість — з мене внутрішнім
огнем
і ви обпаленого чуєте
мене
ніхто як я ще смерті
вашої —
й Христа безсмертя не вкусив —
це понад ваших сил!!
і кричите — це все фігня!
Одумайтеся всі! Й хто близько мене —
бриз Огня!!
Огнем я не хитаюсь —
і я вергаю щодня!
«І каюсь» — ті кричать, що представлялись
як — «фігня».
Що мовиш — те і є,
щодня що робиш — тим стаєш.
Смертельні ті вуста:
«живемо без Христа!»
Смертельний ваш устав —
що може бути
щастя й без Христа!
Що мовиш — те і настає,
т е
щодня робиш — тим й стаєш.
Чи вам кінець настав? —
і ви як християни
і мислення в Вас — без Христа?
й поезія в Вас — без Христа???
і музика — теж без Христа...
Боже, це лоно — звідки з Любові слово —
без Христа?!
07.10.2020,
Київ
