Ми раніше йшли до школи,
Вчителі навчали нас.
Та зловісний вірус - “Ковід”
Перекрив дорогу в клас.
І робота зупинилась
У матусі й татуся!
У квартирі опинилась
Під замком сім'я уся.
“Ковід”-вірус кардинально
Світ змінив за кілька днів:
Враз все стало віртуальним —
Всіх комп'ютер полонив.
Бідкаються мама й тато:
Їсти требі тричі в день,
На життя їм грошеняток
Заробити як? І де?!
Ми запаси всі вже з'їли,
Й консервації — також,
Усі разом маски шили,
Та від них — мізерний грош!
Тато на останні гроші
Нам з сестричкою обом
Телефон купив хороший,
Називається — смартфон!
Вчителі тако'ж удома,
Ковід всіх загнав у кут,
А навчають по смартфонах,
І завда'ння задають.
Тож тепер і мама, й тато
Заміняють вчителів,
Тільки їм ніхто не платить
Ані гривень, ні “Єврі'в”!
Ох, біда, біда настала
І у сім'ях, й на Землі...
Тож невже всим світом правлять
Оті віруси малі?!
Озирнімось навкруг себе:
Живемо серед сміття!
Ковід — знак:
МІНЯТИСЬ треба!!!
Не губити Майбуття!!!
09.2020
Правда, але сумна. Шкільні, студентські роки - вони незабутні. Хіба це навчання, коли нема живого спілкування з однолітками, вчителем... Але ця біда прогресує, жаль... Гарно, Людмилочко, написали, бо болить душа поета
Дякую, Галинко! Цілком з Вами згодна! Карантин всім вже так набрид! Хто зна, що було б, якби його не вводили, але перелякалися при 200-300 хворих, а зараз більше 4000! А Китай наче спокійно живе...
Думаю, що після закінчення пандемії життя буде вже не таким, як раніше. Уже зараз говорять, що багато які роботи можна виконувати вдома, не тратити гроші на будівництво і утримання офісів та інших роб.місць.
А навчатися таки потрібно в школах, я так думаю.
Гарний вірш! Мудрі рядочки! Та самі ж винні, засмітили світ-ось і маємо ковід...на жаль...Малий процент населення шанобливо ставиться до природи, от маємо,що маємо...А Що далі?- Напевно буде єкологічна катастрофа- кінець світу....на жаль...
Гарного дня Вам і натхнення!
Але ж так хочеться вірити в те, що схаменуться люди, почнуть шанобливо ставитись до свого довкілля! Вже стільки років "мусолять" питання про утилізацію сміття, а віз і нині там... Мабуть не тих ми вибираємо, не тим довіряємо своє життя і майбуття...