Осінній ліс зустрів мене тривожною тишею, запахами прілого листя та пахучої хвої, яка, неначе, через дрібне сито, просіювала сонячне проміння, що лилось із небесної сині і зігрівало прохолодне повітря та гілки соснових крон, котрі злегка погойдувались, коли налітав легенький вітерець і зривав суху галузку, недбало кидаючи її додолу на вкриту подекуди зеленим мохом чи травою, уже позначену золотистими барвами, землю.
Між усім цим осіннім розмаїттям виглядали шапки грибів, як отруйних, так і їстівних. Ось там, під густою гілкою молодої сосни, заховалась родина коричневих маслят, поруч череда червоних, у білу крапинку, небезпечних мухоморів, а трішки далі, під осикою, жовтенькі, як світло вуличного світлофора, сироїжки. А під величним дубом, котрий статечно нахилив аж до самої землі дужі віти, знайшла собі прихисток красива пара білих грибів.
Білі гриби сивими голубами прихилили голови один до одного та споглядали навколишній світ, а він не радував ні їх, ні інших грибів, бо поруч них уже лежали спиляні дерева та скинуті на велику купку обрубані гілки.
Краялось від внутрішнього болю і моє серце, я йшла понівеченим лісом і не спізнавала знайомої мені з дитинства місцевості, а той ліс, котрого ще не торкнулась нищівна рука людини, щиро обдаровував мене грибами і я від душі дякувала йому за його щедрість до мене та до інших людей і навіть до тих, хто так бездумно-жорстоко позбавляв його одвічного простого права - дихати і жити.
18.09.20
світлина автора: Валентина Ланевич
Приємна подорож у осінній ліс,дорога Валечко та на превеликий жаль є бездарні хами, які не думають про завтрашній день, що після себе залишать молодому поколінню.
Натхнення тобі і невичерпного кохання!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Коли мова заходить про збагачення, тоді совість мовчить, на жаль... Дякую за теплугостину, Валечко! Хай щастить і тобі!
Браво, Валюшо! Чудовий опис природи!Та до чого йдемо...на жаль знищують цю красу самі ж люди...Болить душа...що залишаємо онукам...
Гарної,сонячної,теплої осені Вам! Щастя і натхнення!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, зрубати дерева можна швидко та, щоб їх виростити, треба чекати багато років... Дякую за співпереживання, Ніно!
на жаль, таке витворяють, бо безнаказаність
Дякую, Валюшо, за спогади, чомусь пригадався Світязь, як ми з тобою були...Ти, мабуть, хороша грибниця!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
О! І я вже бачу тебе поруч себе у воді! Незабутні, чудові спогади! Жаль, сьогодення вбирає життя у трішки мінорний настрій... А гриби я, справді, люблю збирати. Дякую за гостину, Світланко!