Cтояв Микита, супив брови
Змій дихав жаром перед ним -
Три гички, з перцем, трьохлітровий
Під корком полум'я і дим
Зійшлись в запеклому двобої
Смертельна битва — хто кого …
Один з одною головою
Супроти трьох змія того
Не просто змій, а змій зелений
Підступний, хижий і прудкий
Хвіст від кварталу довжелезний
Брехливий, влесливий, бридкий
Діставши келиха і штопор,
Припаси сала зацінив:
У трьох голів одна лиш ж опа!
Гранчак хоробро тож налив
Зелений змій — nаскудне рило
Сахнулась перша голова -
Хоча людей завжди дурила
Від арамії закосила,
Трималась гідно літри два …
А далі, глупу, повело
Сивоха вклала в ковилях
Надалі вже куди несло -
Пішла, що гола по руках
Як той Матросов без гранати
Здригнулась друга голова
У іпостасі — лик Гаранта
В бронежилеті із гідранта
За миротворця видава
Микиті байдуже. Чергову
Налив собі та Змію кварту
До цього випердка Єгови,
Не дослухаючись до слова,
Наступний тост: давай за жарти!
Хто над народом кепкував,
Грав обрізанням на роялі,
Москальські дynи цілував,
Моливсь на Тору і скрижалі?
З півлітри й друга йде на палю.
Микита, перевівши дух:
Це, ба, не хріном по роялю
І не танок «народних слуг»!
Остання голова піднялась -
Самого Бені голова,
Набігло жuдіbні — боялись,
Щоб їм за комір не дісталось
До пари з груші на дрова
За нею ноги лізуть в купі,
Хвіст Беньяміна підтягнувсь
З мізинцем Путіна у дynі
Крізь окуляри посміхнувсь:
Ну годі битись, годі слави… -
(Брехав, як завжди, хижий змій)
Ходімо краще вип'єм кави,
Давай миритись, друже мій!
Між тим, діставши з дynи пальця,
Торкнувся перших двох голів,
Приторочив до шиї яйця
Так оживив їх… Оживив!
Агов! - подумав наш Микита -
Такого трясця не чекав!
Його по яйцях треба бити!
Враз пальця того відрубав.
Заскиглив Змій, просить почав
Сховався в першу ж синагогу,
Та підлих дум не полишав
Напасти скритно із-за рогу
Отрути паща і вогню
Ненависть люта і жадоба,
Відкрито лізти у борню,
Боялася ота худоба
Давай він чахлика вдавать,
Слабкого (може хто пригріє),
Кректать, на Бога позивать,
Що він не Змій, а тінь лиш Змія
Дурні повірили: не смій!
І нумо гада захищати
Мовляв зелений і дурний…
Не треба гадика чіпати!
Микита знав закон простий
Хай там хто що собі голосить:
Гадюку в пазусі пригрій -
Вона тебе за пузо вкусить
Бо так було не раз, не два
Із Палестини, із Єгипту
Де влізе змія голова
Усе живе зживає з світу
Хто зна історію їх свят:
Скрізь надурили, обікрали,
Святкують вбивство немовлят!
За що ж з усьоди виганяли!!!
Микита думав, ніч не спав,
А зранку стіни сінагоги
Одним ударом розваляв -
Зі змія хвіст лишився й ноги.
Відтоді день щасливий в світі -
Всі люди дякують йому
Радів і він, а в Заповіті
Всім наказав: вбивать чуму!
