Він, для неї був як свята ікона
Високий , стрункий немов зелен клен.
Здавалось , що за плечима Бога
Очі блакитні, красивий шатен.
Такий , багатий вибір був у неї
Залицялись,різні козаки.
Цвіла ,у садочку як лілея
Хотіли , щастя доні її - батьки.
Незнала,кого вибрати має
І з ким, іти у парі до вінця.
Вірила,серцю воно відчуває
У любові,світлі почуття.
А з краси,воду не пити
І не звариш ,каші з лиця.
Хто не вміє, щастям дорожити
Страждає, від самоти як сирота.
Зависть,людська заздрила щастю
Зруйнувала ,їхні жадані мрії.
Жили,заможно як у казці
Дім,садочок цвіли білі лілеї.
Одне,від одного віддалялись
Згоріли почуття у серці.
Як кораблі у морі розстались
Краще одній,ніж жити у герці.
Він ,був гарний подобався її
З часом,закохалась у нього.
Життя,не будується на красі
А з любові, слова святого.
Душа,мілка лукава , пихата
Був гордий,любив тільки себе.
Щей вогонь розпалила мати
Невістка ,чужа кістка- дитя чуже.
Дні ,за днями бігли як коні
Вони ,не були сім'єю ні дня.
В'янула квітка без любові
Так пролетіло-молоде життя.
А не склеїти,розбиту чашу
Вони давно стали чужі.
Цукром,не засолодив кашу
Кожен обрав, свій шлях у житті.
М. Чайківчанка.
