(коханій дружині)
Із року в рік годинник рахував:
Лиця морщини, волосини сиві -
Так час кохання наше гартував
(мізерна плата за літа щасливі)
Веде мене дорога там де ти
І крок у крок ступаємо, позатим
В щоденному полоні суєти
Забути легко «дякую» сказати…
Із року в рік в гонитві, в метушні
Іскру не важко буднем погасити
Ти можеш і не вірити мені,
Та ниву цю ще в змозі оросити
Веди ж мене на подвиги, веди,
Кокетливо всміхнися при розмові
Бо як раніше сплутані сліди
В одне життя схреститися готові…
Із року в рік я пізнаю тебе,
Не втомлюючись книгу цю читати
Буває часом в серці зашкребе,
Бо це любов! На біса ці дебати!
Гарно, емоційно! 
Хай щастить! 
