Заглядала калина до хати,
Милувала засмучений стан,
А той образ чарівний у шатах
Лиш думками звивався у снах
Ювелірна коштовна прикраса
Йому зваб додавала їще
Потопала у розкоші ряса
Емоційно торкавши лице
Його ніжно і так непомітно
Захопив неповторний візаж,
А обабіч непрохані віти
Жартома малювали пейзаж
В смарагдовій весні небосхилу
Стиха ніжилось справжнє життя,
Мотивуючи стилем для дива,
А у слід спокушала зоря
Розкидаючи зоряні перла,
Акцентуючи зваби свої ,
Гучно слала смарагдові стебла,
Додаючи піару весні
Озирались кущі і дерева
В поцілунках кружляли думки
І в безмежному синьому небі
Його звабі вклонялись пташки
Вигравали хвилини чудові,
Естетично горнулось життя,
Спокушалися в морі любові
Неповторно вразливі серця
І вклонялись зворушливо долі.
Твоя майстерність шикує на весь зріст!
Набуває чинності і краси! Приємно і мелодійно, дотепно і прекрасно! Натхнення тобі,дорога Наталочко і високих творчих злетів! Щастя тобі і невичерпного кохання та щасливої долі! Веселого настрою і удачі!