Як ти живеш, що тобі сниться, пане?
Та ти й не пан, не адвокат, а кат,
За правду й чисте слово полум"яне:
Твоє Василю місце - казимат.
Та що вільній душі тюремні стіни,
А слово хто в кайдани закує?
Знущатися над тілом лиш зуміли,
І адвокат відпрацював своє.
Нікому не розкаже мабуть правди,
Чи душу страх в кайдани теж кує,
Але було, так є і буде завжди,
Відповідатиме з нас кожен за своє.
Гріх смерті не прощається нікому,
Часу нема для нього й забуття,
Душа поета вільна - всім відомо,
В тюрмі вдалось лиш знищити життя.
А цей живий - став кумом з іншим катом,
Страждання не відомі цій "душі",
Та Божий суд не підкупить багатством,
Бо стануть вироком там Стусові вірші.
Галина Грицина.