Осінній ранок подививсь уважно:
Який подарувати новий день?
Дорогу дню вступив поважно,
І трішечки зітхнув чомусь лишень.
Десь сонце заховалося у хмарах,
Туман зіткав прозоре полотно.
Це осінь розуміється у чарах,
І володіє ними так давно.
Вона все зробить тільки, як захоче,
Побачим кольоровим увесь світ.
І голови усім цим заморочить,
Що ніби це розцвів знов первоцвіт.
Проллє дощі без страху, безупинно,
Подумає - сміливий її крок.
Та ці думки всі змінить за хвилину,
І не візьме із цього свій урок.
А то нагонить сльози безпросвітні,
І плачем ми, не знаючи причин.
Це зможе легко осінь ця амбітна,
Та ми їй не завадимо нічим.
Отак живем в покорі до зими,
А потім підкоряємось й до неї.
Приймем від неї білі килими,
Слід поважать й зимові привілеї...
Дякую за веселу осінь! :th:
Приймаємо осінь воложу й зиму негожу,
Бо пори року не залежать від нас,
Цю Благодать і милість для природи Божу,
Яку неможливо не прийнять, прийшов їх час!
Чудова лірика! Нема нам дощику,а треба....На жаль і вересень скупий на сльози Та всеж надія,що пані осінь,ще покаже свін гонор.
Гарного дня Вам і натхнення,Надійко!