(Присвячується всім, хто працює на землі)
Натруджені руки роботу робили,
Натруджені руки розсаду ростили,
Натруджені руки все укривали,
Натруджені руки все поливали.
В ночі не доспали, усе доглядали
У праці щоденній деньочки минали,
Пололи бур*ян, рослини кропили.
Про них піклувалися, з любов*ю ростили.
Усі так раділи, надії плекали,
Натруджені руки врожаю чекали.
Ще трішки і будемо ми смакувати,
Ще трішки і будемо на зиму катати.
Там перець, а там - томати зростають,
А там виноград, а там абрикоси вітають.
Там он картопелька, там бурячки,
А там огірочки і кабачки.
Та як у природі буває,
Стихія пощади не знає.
В ночі ливень був, падав град,
Розбитий город, розгромлений сад.
Погасла надія у людях,
Горіла душа, кололо у грудях.
Сміялися чайки над нами,
А ми умивались сльозами.
Стихія в ночі лютували,
Всі мрії людей змарнувала.
Побила, порвала, у кашу змішала,
А в декого навіть дахи зруйнувала
Натруджені руки до Бога молились,
Натруджені руки до землі опустились
Уже не радіють, лиш порядки наводять,
А ноги уже не «літають» - ледь ходять.
P.S. Я висловлюю співчуття всім постраждалим від негоди.
Надія Гуржій
08,07,2020р
