Учора я була в селі,
Де не була уже давно...
Було приємно там мені,-
Моя земля, моє село...
Тенькало щось в моїй душі,-
У нез"ясованій журбі,
Відоме й невіломе все,
Воно зібрало у собі...
Моє село, моя колиска,
Усе у пам"яті живе:
Хатинки, вулиці і річка,
Усе знайоме, все моє...
Минуло там моє дитинство,
Й юність в обійми там взяла,
Пізнала там і материнство,
Й, звісно, щасливою була...
Дихнула я на повні груди,
Торкалась рідної землі,
І земляки, рідня і друзі
Живуть і нині у селі...
Друзів і родичів зустріла,
І спілкувалась з ними я,
Тепло і лагідність відчула.
І ожила душа моя...
Як і було село красиве,
Кругом порядок й чистота,
І хоч і я, і друзі сиві,
Та не зникає доброта...
Дякую,Катюшо! На знімку я з ще одною невісткою, дружиною брата мого чоловіка...А селом я прямо зачарована, таке ж красиве,як і було, і люди привітні...