А я ішла до рідного порогу
Де так чекала трепетно душа,
Обабіч малювалася дорога
Щодня мене ведучи у життя
Ховалася трава в розкішних вітах,
Оговтавшись від спеки в вечори,
Вінчались у краплинках ніжні квіти,
А парком розліталися листки
Веселкою так милувались діти
У неповторні проводжаючи світи,
Краплинки чарували милі віти,
Розносячи по світу всі думки
А дощ ховав у краплях вічно смуток,
Перебиравши звіти в світі зваб,
Левада обіймала ніжно руту,
Як ніби сон чарівний зорепад
Хатина,що стояла біля тину,
В думках і наяву до неї йду,
І пам"ятаю радісну годину -
Чарівний світ я ніжно бережу
Найперші і найкращі мої мрії
Оберігаю ніжно, як дитя,
Солодкі миті, радісні події
Малюю пензлем кожен крок життя,
У серденьку відчутний смак дитинства,
Так тягнеться до теплоти душа,
Обожнюю, навіть шляхи тернисті,
Ковток спиваю рідного життя.
Розпочався з позитиву ранок,
Привітала солов'їна мова.
Враз злетілись голуби на ганок,
Тож складеться день у всіх казково.
Дякую за подарований позитив,дорога Наталі