Я несподіванно прийду' у тво́ї сни
Й пригоди нереальні намалюю
Кохання буде поруч, тільки я і ти
Відчуєш ти мене і я тебе відчую
Отож у крісло позручніше ти сідай
Я оповідь почну розповідати
Став поруч каву, тістечка, чи чай
Я бачу це, й ти зможеш уявляти
Це вечір пізній, зал, театр і партер
Актори сцени вправно ролі грають
Але зі мною поруч ти, і бачу я лише тебе
Милуюся й очей не опускаю
Ти — в королівському, якравому вбранні
Волосся — білосніжні плечі покриває
Срунка фігура, руки ніжно- неземні
І очі, котрі мов вогонь пекучий сяють
У залі темно, і багато є людей
А я твої долоні зігріваю
Здається трохи ще, і серце вирветься з грудей
Тому що палко й сильно так тебе кохаю
Вдивляюся в обличчя тво'є в темноті
І кожну лінію хочу' запам'ятати
Яка ж ти жінка, небувалої краси
Вже поруч із тобою — щастя пробувати
Підве'лась ти і на хвилинку хочеш відійти
Я — рук твоїх не відпускаю
Що ро'блю? Звісно, звісно — йди
Та почекай, я із тобою прогуляюсь
У залі душно, й ти захотіла перейтись
А може наодинці ти зі мною захотіла побувати
У коридорах тихо, ні душі
І я тобі сюрприз надумав дарувати
«Ходім, щось дивовижне покажу'»—
Промовив я, «Та тільки очі мусиш ти закрити
Не бійся, не спіткнешся, я тебе' веду
За мною кроки мусиш повторити»
Ти йдеш, не бачачи, і хвилювання все росте
«Що в нього в голові? Не знаю!
Іду все вверх, і де я зараз, де?
Але спокійно, зачекаю»
«Ось й все, тепер відкрити очі можеш ти свої
Але свідомості не втрать від хвилювання,
Здається досягнув своєї я мети
Безумні речі робить інколи кохання»
Перед тобою — ціле місто у вогнях
Безлюдні вулички, і сяйвом ліхтарі палають
Над головою — нескінченні зорі і Молочний шлях
А поруч той, хто пристрасно кохає
Ти розгубилось, радість у очах
Що у такому випадку казати?
Я дякую тобі, так ніби побувала в небесах
Та прохододно вже стає, і треба повертатись
Так звісно, змерзла мила на повітрі —то йдемо
Я твоє тіло своїм одягом зігрію
Вниз легше, очі бачать під ногами що
Тобі сподобався сюрприз, і я з тобою порадію
Спускаємось униз, за руку те'бе я веду
Та зупинився, щось хотів сказати...
І очі в очі....серце стало, і здається, що помру
В такій казковій глибині ніколи не дово'дилось бувати
О дивовижна! Й обірвалися слова
Уста твої до мо'їх доторкнулись
Дощ, злива, сонце, райдуга — мить-вічність перейшла
І мої руки на твоїх плечах зімкнулись....
Зали'шимо закоханих десь там на небесах
Їм так так не хочеться униз спускатись
Спостерігати можемо ми їхній шлях
Але ніяк не зможемо втручатись
О мила, дякую тобі за відчуття
Я вечір цей ще довго буду пам'ятати
Кохання справді робить чудеса
Ти пережити зможеш знову це, коли захочеш прочитати!!!!
Безмежно тебе кохаю!!!!
Ясно! Гарно приукрасили!
Чудовий твір! 
