Вранці проснувсь вітер, у поле подався.
Гарно тут. Казково. Він в просі сховався. Коли-
хав стеблини, а вони шуміли. Потім ячмені його
запросили.
Ячменям наш вітер підкручував вуса. Ще його
чекала кукурудза руса. Там він розлітався…
листя тріпотіло. Вилетів з розгону в жито. От так
діло!
Розгулявся вітер в золотому полі.
Хвилі… Хвилі гонить, як в справжньому морі.
А в небі лелека, мов парусник вільний, похва-
лив він вітра:
- Бач, який ти сильний!
Розпростер лелека свої дужі крила, а вони у ньо-
го, легкі, мов вітрила.
- Давай, - каже, - вітре , тут удвох кружляти. Хто
прилетить першим в гніздечко на хаті?
- То твоє гніздечко! – каже вітер вільний, а я від-
почину там у картоплинні.
Натомивсь лелека… й вітер налітався, притих
біля тину, в гарбузах зостався.
А сонце сміється:
- Тут багато цвіту! Добре, вітре, робиш, що радієш
літу. Добре, що ти маєш друзів так багато. В світі
для веселих кожен день, як свято.
Мати добрих друзів - велике щастя. Чудова віршована казочка! 
:hand:
