Пам"яті моїє подруги, однокласниці
Томчук Надії Станіславівни
присвячую:
Ой, у лузі, в лузі чаєчка кричала
І над беріжечком низенько літала.
В річці Котловані - джерельна водиця,
Намочила чайка пташинії крильця.
Кри́лечка повисли, не може злетіти,
Стала допомоги у вітру просити:
-Друже-вітре буйний, мені дай ти сили,
Щоби мо́ї крильця мене ще носили.
Мовчки сильний вітер, мимо́ пролітає,
Що робити бідній – вона та не знає.
Стала допомоги в явора просити:
-Поможи, рідненький, я ще хочу жити.
Он там, на горбочку, я зви́ла кубельце,
Поряд там водиця тече із джерельця.
Залишились діти – мої чаєнята,
І чекають неньку малі пташенята.
Явір зависокий стоїть - не говорить,
Погляд свій байдужий в сторону відводить.
І в розпачі чайка голову схилила,
Опустились крила, згасають всі сили.
У моєї подруги була онкологія. Її хата стоїть на горбочку, а внизу протікає водиця і вона часто ходила в тому беріжечку. І чомусь вона в мене асоціювалась з чайкою, яка літає над беріжечком і кричить. Ось, під емоціями такий вірш вийшов. Амадей заспівав і вже пісня.. Дякую, Валю!
Браво, Олечко! 
