Дикі голубочки сидять на ялині :
Від природи пара - такі любі, милі.
Щось нишком воркують, про щось повідають...
Пір'ячко чистять і жури' не знають.
Хоча голуб'ята сидять у гніздечку,
Але тато й мама - тут, недалечко.
Для них діти - щастя і велика радість.
Вони поруч з ними, бо це їхня старість.
Голуб і голубка в рідне'нькому краї,
Хоч зимою важко - разом все здолають.
Хто сказав, що пташці легко в світі жити?
Просто, ми не вмієм отчий дім цінити.
Летимо, - все мало, у краї далекі...
Хоч би повертались, як мудрі лелеки.
Та жили в любові, як ті голубочки,
Тоді б щастя мали і сини, і дочки.
Безмежно вдячна, Вам. Стараюсь з відповіддю не баритися, але тут новорічні клопоти...
Дуже приємно, що не байдужі до моїх творінь, завжди рада новим знайомим.
Чому людині жити
На світі дуже тяжко? -
Хотілось би злетіти,
Та вона - не пташка...
А мала б вона крила
І думки високі,
То для себе б відкрила
На небі вічний спокій!
Гарно ,дуже правильно і навіть повчально.Колись були дуже великі сім'ї,жили в купці і всім всього вистачало,ніхто нікуди не відлітав.А зараз вперед летять ,а потім крильми обростають.Та що вдієш,єдина відмовка -такий час.
Спасибі, від душі і дуже приємно, що підтримуєте мою думку віршовану. Летимо у краї далекі... Працюємо, збагачуємо Польщу... всю Європу. А хто працюватиме в Україні, вдома? Ждемо китайців, вони квітучою нашу НЕНЬКУ зроблять... Болить душа, ось так і пишеться. Вдячна, що завітали.