Сонцю пульсуючому Антонію Печерському,
який мені (та й не лише мені) відкривався
і підбадьорував, —
серцем вдячним присвячується
По вінця я.
Агов!
Ау! Весь світ —
провінція —
Тут було — Бога??
А як тут до Антонія святого!
О, дикий порух вух...
а де тут звук? від світу —
Богозвукового??
А Сонце-то — його — вже серце знатиме!..
Антонію, а Сонце-то веселе —
знов відлюдкувате?
а сонце це на нас — насмішкувате?..
Ти Лавру заснував!! —
чого ж світ
мішкуватий
й принаймі — вниз
то вата
вата
вата?..
сонцю вставилось Око —
й ця отака-то?
23.07.2020,
свято Антонія Києво-Печерського
