В смерекові віти
Заховався вітер,
Щоб передрімати
Й полетіти знов,
А навколо гори,
Буки й осокори,
І старенька мати,
І її любов.
Очі, як озерця,
Й добре миле серце
Сину дарувала
Та й на все життя.
А як виріс легінь,
Пив кохання легіт:
Серце схвилювала
Дівчина проста.
Мало не щоночі,
Снились її очі,
Що не розкривали
Чорноти душі.
Зрозуміла ненька:
Вже він не маленький,
Та не врятувати:
З сином, мов чужі.
Сперечались гори
Про безмежне горе
Матері, що сину
Серце віддала.
А вона згасала,
Губоньки кусала,
Бога все просила,
Помочі в ділах.
Застогнали гори,
Коли сталось горе:
То летить до раю
Матері душа.
Мчить синок до хати,
Де страждала мати
І ховала рани.
Мовчки поспіша…
В смерекові віти
Заховався вітер,
Щоб передрімати
Й полетіти знов,
А навколо гори,
Буки й осокори.
Відійшла там мати
І її любов.
18.01.2013
Ганна Верес (Демиденко).
ох, як потужно-зворушливо звучить ця тужлива легенда-пісня, пані Ганно...біль втрати, сум, щем - почула поміж рядків. Додам в обране! 
