Я гортаю проспекти мого Запоріжжя
З чорно-білих далеких часів –
Був там мінімум лю́дського хатнього збіжжя,
Зате душі відкриті для всіх.
Кожен допомагав без якихось амбіцій –
Будували хати всім селом.
І в відношеннях дружніх тримались традицій:
"Здрастуй, друже, салам, чи шалом..."
І застілля нівроку водились по черзі,
Чим багатий хто був – те і ніс;
Ігри, танці й веселі розмови по тезі...
З понеділка шляхами біг ЗІС.
По війні радість все витісняла на світі,
Бо ж зосталася частка від всіх.
Будувались міста,... і весілля, і діти...
– Ось тепер з телефонами біг.
11.07.2020г.
Який же ти правий, друже Олексо... Подрібнішали в святому. Дякую, що не забуваєш, завжди радий. Дає перцю жара, по рекордах і на наші голови. Та вже й середина літа невдовзі... Тримаймося!
Уявляю! Симферополь, Миколаївка, Берегове, Піщане... Де мої колеса тільки не їздили, де ноги не гуляли! А жара - неймовірна, та море спасало... Багато згадок залишилось! В основному з позначкою "+"!
Так - цікава історія, Олексо, все що з нами відбувалося, нікуди не дівається, прокручуєш, як фільму... Іноді такі д етальні подробиці спливають... Найнадійніший комп'ютер.