«Любо, хлопці, любо»
Мов тече ріка,
Може нашу долю
Так передріка …
У темнії ночі,
У холодні дні,
України очі
Мов живі вогні …
Як носилась доля
По рідній землі,
Оживала воля
На чорній ріллі …
Марусині очі
І її душа,
Серце аж тріпоче,
Сотня вируша …
Помилився батько,
Але не зі зла,
В Крим послав рубатись
За чужі діла …
Усе українське
В серці прихистив,
Хоч не знав раніше
І не ним болів …
Цвіло Дике Поле,
Було мов живе,
Що ж ти, люта доле,
Так чинила зле …
Скоро прийде нелюдь
Витопче усе,
І рідну оселю,
Що між черешень …
Десь там у Парижі
Той вогонь погас,
Але добрий стрижень,
Прийде і наш час …
Знову в рідну землю
Сунеться орда,
І в кожну оселю
Зазира біда …
Знов комусь у горлі
Вкраїнське село,
Ха́пає зубами
Боляче його …
Притулився фермер
До землі лицем,
Повертайся, батьку,
Бо всі пропадем …
Мого прапрадіда за зв'язок з ним (приймав вдома поранених, надавав коней) по тюрмах багато років тримали. Нестор людиною був надзвичайною,шкода що зараз таких немає.
кожен час має своїх героїв ... дратує, що про наших нам розповів ворог ... і так у більшості в голові і усталилося ... а хотілося б про своїх від своїх ... напишіть свою розповідь ... як знаєте деталі ... дякую
не все так страшно ... розповідали мені колись правду ... те, що він хотів, сьогодні у нормальному світі в багато чому реалізовано ... це називається місцеве самоврядування, де громада - справді щось може... але згоден, що війна є війна ... не ідеалізую, але не ношу в собі радянських міфів) ....Так от "братки" Нестора Махно - це переважно селяни з вродженою повагою до праці на землі, а "визволителі!", як їх назвали братками - це кримінальний елемент з росії, що прийшов забрати чуже, не просихаючи від самогону ... Щось не то з "братками" ... Про братків пісні не співають кілька поколінь
це мабуть алегоричне повернення ... прагнення свободи, збереження, а не крадіжка рідної землі ... якось так .... такий настрій ... дуже цікава особистість і зовсім не та, що сидить в головах ... дякую