Привіт, Безсоння! Ти вже тут, як тут…
А я тебе сьогодні не чекала…
Бо кажуть люди продуктивний труд
Снодійне гарне. Нині я не мало
Здолала справ домашніх. Цілий день
Робила щось, а менше не ставало
З самого ранку лиш будильник «дзень»
Бур’ян полола, їсти готувала.
Прання, і прибирання. Посуд мий.
Весь день по колу. Знову все спочатку.
І має день цей назву «Вихідний»
Спішу відпочивати я на грядку.
Ура! Прорвала моркву, буряки!
Цибулі пір’я вдячно затріпоче.
А там картоплю знову «жруть» жуки!
Оприскувач вдягаю неохоче.
Звичайний день суботній. Вихідний.
Із чоловіком марафоним знову.
Казала ж: « не багато моркви сій!»
Рачкуй тепер по ній, лови судому…
На вечір ледве в хату забредеш,
Скупатися і впасти аж до ранку.
Та тільки де там… Ти до мене йдеш,
І сон втече в діряву філіжанку.
З Безсонням до півночі прокручусь.
Думки свої збираючи до купи.
А як нарешті сном уже зморюсь,
Будильник розметає сну шкарлупи.
Привіт, Безсоння! Ти до мене знов?
А я тебе сьогодні не чекала…
Та мабуть тут взаємна в нас любов.
З тобою в парі вірш я написала…
Угу) Це мабуть більшості українцям не чуже)))) Дякую Вам) 
Майстерно, пані Наталко, ведете діалог з безсонням. Гадаю, домовились? 
