Несподіваний порятунок або Про слабкість злих чарів (1 ч. )
Якось із далекого зовсім села,
А може містечка, що ледь на долоні,
До міста великого рвалась душа,
Маленьке здавалось їй наче в полоні …
Екзамени складено. Усміх цвіте.
Здається весь світ неймовірно чудовим.
І вже подаровано перший букет,
Трояндам радіють дівчата червоним …
А потім рутина, книжки чи мольберт,
Пробірки дзвенять наче дзвоники в вухах,
І вже чоловік на всі руки експерт,
Говорить, що знає, не грається в слухах …
Старі професори, що толку у них,
Немов в горах повінь кров стукає в скроні,
Життя поділилось на зрячих й сліпих,
Життя видавалось усе на долоні …
І раптом з’явилась не жінка, а маг,
Не знає він навіть з якого предмету,
Палаючих губ не стримує страх,
Малює у снах, що там за корсетом …
Пробрався якось у кімнату її
Хотів обійняти її безборонну,
Та раптом відчув себе в пастці страшній,
Побачив, як зовсім в душі її чорно …
Злетіла у небо й його потягла,
Понесла у сховок свій наче розвагу,
Навколо кричало якесь вороння,
Ото собі вибрала відьма ватагу …
Хотіла зробити із нього слугу
У справах, що вам навіть знати не варто,
Та вперлась неначе в мурівок, в стіну
У вміння з нещастям боротися жартом …
Спочатку лякала з усіх, що є сил,
Шукала у ньому найменшу слабину,
Не бачив вже й блиску далеких світил,
Та раптом побачив у відьмі людину …
Кудись провалився загублений страх,
І жарти вже стали відверто смішними,
Із відьми все чорне сховалось у прах,
Стояли немов дві звичайні людини …
Звинили обоє і знали про це,
Та хтось там високо пробачив їх вчинки,
Він так цілував її руки й лице,
Що вибачте автору сірі відтінки …
Пам'ятаєте ... Є така пісня ... "Ти вперше цього літа розцвітеш") ... колись усі страшенно обурювалися, що її написано про кактус. Ви б дуже сміялися, якби дізналися, про кого цей вірш )))) ... Але чудово, коли у кожного свої версії. І жахливо, коли все однаково, однорідно, "не виділятися" ...
Справді, класнюча пісня...Я її забула, але ви нагадали, і з задоволенням прослухала щойно.Про те, що вона про кактус, навіть не знала.Дякую, що просвітили🙂Про кого ваш вірш навіть не думала, та ви вже заінтригували🙂 Авторське право має на любу версію.А ви - неймовірно чудовий автор.Та і людина теж.
дивно що хтось прагне конкретики
бути в обіймах відьми так вирватись з них
ось мейстрім цього непересічного вірша
а свої пацьорки чи коралі бачення відчуттів
нехай прилаштовує кожен сам
Дивно якось читався мені ваш твір. Читав не звертаючи уваги на букви, читав не звертаючи, майже, уваги на слова, вбирав у себе, ніби, саму лише думку, якою, відчувалося, пронизаний твір. Читав так, ніби наперед знав про що буде написано далі. Якщо Вам цікаво як я зрозумів твір - будь ласка.
Чиста по своїй природі людина занурилася в світ і згідно його правил зайняла якесь, за мірками цього світу, не низьке положення. Згідно з положенням з'явилось оточення. Закохався в особу з свого оточення. Кохання могло скинути двох у прірву бездуховності і лише, попри обставини, зрозумівши мету перебування людини на землі врятував обох. Попри всі зроблені раніше помилки, пара отримала можливість справжнього щастя.
Так зрозумів я. Якщо, на вашу думку, буде доцільно - дайте оригінальну розшифровку.( Я переконаний що люба поезія це своєрідний шифр)
ви нашою реальністю затопили мою казку) ... в більшості випадків я саме так думаю, як і ви ... але у цьому випадку я б дійсно зняв такий коротенький фільм саме по описаних подіях ... саме про молодого хлопця, який попав в університет, зустрів чудову викладачку, закохався ... і зрештою готовий був вдатися до злочину, як у відомій французькій постановці ... я боюсь, що я дуже не люблю теперішню нашу реальність, вона негідна нас, хоч ми її і породили .... я заховав трошки інший підтекст, але хай він залишиться в мені .... дуже дякую за живий коментар