І накрив нас туман,
Туман як явище природи.
Важко живеться коли нема згоди,
Єдності, порозуміння.
О! Грішне ти, Боже створіння.
Гріх як вірус нас атакує.
А народ страждає, бідує.
Вірус той добрався до душі.
І стаємо ми один одному чужі.
Він роз"єднує людей.
Господи, позбирай своїх дітей,
Що розпорошені
По всьому світу.
А я усе чекаю від тебе привіту.
Сонце в тумані
І ми в омані.
Обмануті,розділені, знедолені
Та не відкинуті
Нашим Отцем Небесним.
І хай буде твоє слово чесним,
А сумління чистим.
Прости нам, Господи, грішним.
Оце блукаємо в тумані
І шукаємо с о н ц е,
Сонце Правди,
Що є Світлом для світу.
А нині сонце найбільшу силу має.
І розвіюється морок,
Зникає розпач, зневіра,
Ближчою стає людині людина.
Лише
Не відвертаймося від Бога Сина,
Щоб в тумані не заблукала
Божа дитина.
"Оце блукаємо в тумані
І шукаємо с о н ц е,
Сонце Правди,
Що є Світлом для світу." - ми маємо знайти це світло, бо інакше для чого жити! На разі дуже потрібний вірш, Ясю!
Гарний вірш, Ясічко! Вірус і заздрість роз*єднують людей...На жаль, тільки й в душі надія на Бога підтримає кожного з нас. Що ми всі є його діти і він нас захищає повсякчас...
Удачі Вам!
"Оце блукаємо в тумані
Гарний вірш, Ясічко! 
дякую 
