Він їй писав чудові ві́рші
І признавався у коханні.
Лились вони для неї з тиші,
Немов у справжньому романі.
Він зігрівав теплом сердечним,
А зорі з неба так світили.
Був незабутнім для них вечір,
Вони віршами говорили.
Клялися в ніжності, любові,
Назавжди бути у коханні.
Воно було у кожнім слові,
Воно було у їх єднанні.
Був місяць свідком в небі й зорі
І нічка з вітерцем у парі.
І роси, мов кришталь прозорі,
Вмивались ними густі трави.
Він їй писав чудові ві́рші
І признавався у коханні.
Лились вони для неї з тиші,
Немов у справжньому романі...
Щиросердечно дякую дорога Любонько!!! Завжди приємно читати такі теплі слова підтримки і побажань!!! Радію що подобається!!! Гарного дня, щастя і любові!!!
Отже, вони обоє романтичні натури. Гарний, ніжний твір. Колись, в мою студентську бутність, хлопці нам, дівчатам, читала вірші, писали їх. Усі грали на гітарах. Романтика була. А зараз все інакше
Вона коли вірші читала,
Душа від щастя пломеніла,
Для щастя треба їм так мало,
Лише б кохання душу гріло,
Лише б вірші лилися ніжні,
Співали солов"ї у гаю,
Лише б лилась із серця пісня,
І чулося:"Люблю, кохаю"!
Спасибі Танічко за такий красивий, сповнений почуттів вірш.
Щастя Вам, натхнення й любові!